Василь Піпаш народився 17 грудня 1922 року в селі Косівська Поляна на Рахівщині.  У 1929 році пішов до першого класу Народної школи, директором якої на той час був Степан Швед – емігрант з Галичини, за сприяння котрого в селі було створено також читальню «Просвіти», «Кооперативний Союз», гуртки дозвілля для жіноцтва. Після завершення четвертого класу Василь навчався в Горожанській школі у Великому Бичкові. Тут же вступив до «Пласту», яким тоді опікувався Юрій Шерегій. 17 жовтня 1937 року разом із 30 пластунами з Великого Бичкова брав участь у Всепросвітянському з’їзді в Ужгороді, на якому українці Закарпаття виступили проти чехізації освіти, за українську мову в школах. У 1938 році навчався у гімназії отців Василіян, яка після Віденського арбітражу була перенесена з Ужгорода до Великого Бичкова. Пам’ятає, як відбувались вишколи січовиків під орудою Павла Волощука наприкінці 1938 і на початку 1939 року. Був очевидцем виборів до Сойму Карпатської України 12 лютого 1939 року, а вже в березні – окупації угорцями щойно проголошеної держави. Пам’ятає про спортивну залу Великобичківської гімназії, де утримувалось понад 300 полонених січовиків, яких у нелюдський спосіб там було катовано, а згодом більшість із них розстріляно у карпатських  зворах і на перевалах. У той час родина Василя Піпаша у Косівській Поляні переховувала у себе в хаті січовика Миколу Щура, який походив зі Сколівщини. З юних літ у Василя сформувався потяг до написання оповідань, збирання гуцульського фольклору і вже у червні 1941 року він власним коштом видає у Тячеві брошурку під назвою "Збірничок гуцульських народних пісень, коломийок". Згодом світ побачила інша його книжка під назвою "Дві зірки». За таку діяльність угорська влада забирає його восени 1943 року на службу до війська. Військовий вишкіл проходить у місті Дебрецені, Угорщина.  У січні 1944 року потрапляє на фронт. Влітку цього ж року  в бою під Делятином їхню частину було розбито. Незабаром Василь, не бажаючи воювати, як і більшість українців, на стороні мадярів, покидає свій підрозділ і переходить у чехословацьку армію – леґію генерала Людвіга Свободи. Після завершення війни 2 серпня 1945 року повернувся додому. Вдома совєтська влада невдовзі розпочала колективізацію, позбавивши його родину землі і худоби. У післявоєнний час працював у районній газеті, досліджував фольклор, писав вірші, публікувався у багатьох виданнях. Записані ним коломийки увійшли до багатьох збірок і були опубліковані як в Україні, так і за її межами. Неодноразово був переслідуваний режимом за свою літературну творчість. На початку незалежності України Василь Піпаш був одним із організаторів відродження товариства «Просвіта» у Рахові. Сьогодні Василь Піпаш-Косівський відомий як поет  і фольклорист, громадський діяч. Проживає у місті Рахів.

Photos From Archives