Михайло Шваб народився 19 лютого 1922 року в селі Великі Лучки на Мукачівщині, в сім`ї хліборобів. Батько – Михайло працював  на вугільних шахтах Північної  Америки, де заробив гроші на купівлю хати і землі. Мати – Гафія з роду Зозуля тим часом опікувалась господаркою і дітьми. Михайло Шваб закінчив 6 класів Народної школи, після цього 4 роки навчався  у горожанській школі, де полюбив українську літературу, історію, адже багато викладачів у школі були українськими патріотами. Брав активну участь у «Просвіті», де займався у театральному гуртку. У 1932 році вступив до «Пласту» і вже у 1937 році був призначений курінним куреня ім. Федора Корятовича у Великих Лучках. Брав участь у пластових мандрівках і таборах на території Мукачівської округи. По завершенні школи у 1937 році  поступив до Мукачівської Торгівельної академії. У жовтні 1937 року був учасником Всепросвітянського з’їзду в Ужгороді, в якому взяло участь понад 30 тисяч українців зі всього Закарпаття. У листопаді 1938 року Торгівельна академія була переміщена у Сваляву. До Угорщини згідно з Віденським арбітражем відійшли міста Ужгород, Берегове і Мукачеве. Навчання в академії продовжувалось до 14 березня 1939 року, коли Угорщина напала на Карпатську Україну. Більшість викладачів і студентів еміґрувало до Словаччини. За часів угорської окупації продовжував навчання в Мукачеве. Брав участь у діяльності підпілля ОУН на Закарпатті, котре очолював Дмитро Бандусяк. У 1942 році угорським спецслужбам вдалось частково розконспірувати орґанізацію, більшість учасників було засуджено до різних термінів покарання, Михайлові присудили 10 місяців тюрми. Під час жорстоких допитів в’язнів утримували у сумнозвісній катівні «Ковнер» у Мукачеве. Після присуду в’язнів перевели до тюрем на території Угорщини. Через деякий час в’язня Михайла Шваба забирають до війська. Проте у зв’язку із протестами громадськості і ситуацією на фронті, Михайло повертається до Мукачева і продовжує навчання в академії, яку закінчив у 1944 році. По завершенні влаштувався на роботу у сільськогосподарське підприємство «Латориця», де працював старшим рахівником. Влітку цього ж року Михайла, як і багатьох інших молодих закарпатців, повторно мобілізували, цього разу до робочого батальйону на будівництво військових укріплень в Австрії. Ця «служба» завершилась для Михайла 1 квітня 1945 року, коли Австрію зайняла радянська армія. Пішки разом із іншими товаришами добирались додому. Проте дорогою потрапили в радянський табір для військовополонених, де були змушені працювати на будівництві і ремонті вагонів, призначених для вивезення з Европи репатрійованих «радянських громадян». Пізніше працювали на «пересильному пункті» в Австрії, звідки вже восени усі закарпатці-українці, понад 70 чоловік, були відправлені додому. 

Вдома влаштувався на роботу бухгалтером в мукачівське «Заготзерно». Тут працював до червня 1946 року допоки не був заарештований у справі головного пекаря, якого судили за крадіжку муки, а той обмовив іще декількох невинних людей, серед яких був і Михайло Шваб. Засуджений військовим трибуналом до 10 років тюрми і 3 років позбавлення прав. Наприкінці 1946 року етапом через львівську пересильну тюрму №25 відправлений у Комі АССР, відбував покарання в містечку Ухта. Відбув 7 років покарання, де працював на заготівлі деревини, пізніше бухгалтером, техніком-кераміком цегельного заводу. У 1954 році після амністії повернувся додому. Член Закарпатського товариства політичних в’язнів і репресованих, громадський діяч, сеньйор Пласту. До кінця своїх днів проживав в Ужгороді, де і відійшов у вічність 8 квітня 2013 року.

Photos From Archives