Анна Коробинець народилася 12 травня 1925 року в селі Верб’яж на Воловеччині у бідній селянській родині. Навчалась у сільській школі. Пам’ятає, як у 1938 році мадярські терористи підірвали пограничний пункт чеської залоги у їхньому селі, та проголошення незалежності Карпатської України у березні 1939 року. Вже наприкінці березня їй довелось бачити, як угорські жандарми вели полонених січовиків на перевал, де їх згодом розстріляли. Пам’ятає, що у полонених січовиків вже не було ні ременів, ані шнурівок. Від хати Анни до місця розстрілу було близько, тому вона добре чула постріли з гірських перевалів. Згадує, що розстрілювали січовиків-галичан мазури, як тоді місцеві мешканці називали польських солдатів. Коли прийшла угорська влада, деякі люди зустрічали їх із квітами, переважно угорці та євреї, деякі українці також змушені були бути лояльними до нової влади, щоб не бути репресованими. Вже через рік місцеві жителі відправили панахиду на місці розстрілу січовиків, поставили дерев’яного хреста. Восени 1939 року багато молодих хлопців, українців, обдурених радянською пропагандою про «щасливе життя» в СССР, утікало до підсовєтської Галичини, рятуючись від угорських репресій. Багато з них вже ніколи не повернулися до рідного села, потрапивши у концтабори ГУЛАГу, а хто вижив – на фронти ІІ СВ, воюючи у складі чехословацької армії. У 2011 році пані Анна допомогла пошуківцям віднайти місце поховання січовиків на Верецькому перевалі. Мешкає у селі Верб’яж.