Михайло Петричко - народився 6 листопада 1924 року в селі Чинадієво на Підкарпатській Русі. Батько Михайла був засновником місцевого осередку товариства «Просвіта». Михайло також брав активну участь в житті села, зокрема товариства «Просвіта». У лютому 1939 року допомагав проводити агітацію перед виборами до Сойму Карпатської України, на яких  перемогла партія "Українське Національне Об’єднання", отримавши 97% голосів виборців. Будучи 15-річним хлопцем, спостерігав за вишколом відділу Карпатської Січі, яким керував його шваґер Йосиф Дребитко. В часи мадярської окупації вступив до ОУН. У 1942 році ув’язнений в тюрмі «Ковнер» у Мукачеве, після жорстоких допитів був засуджений разом із 150-ма молодими українцями. Вийшов на волю у 1943 році. В 1945 році знову засуджений радянською окупаційною владою за приналежність до ОУН до розстрілу. Згодом покарання замінили 25-ма роками ув’язнення, а пізніше зменшили термін ув'язнення до 10 років. Був етапований із Ужгорода через львівську пересильну тюрму №25 у Казахстан. Відбув 10 років виправно-трудових покарань в ГУЛАГу. У 1955 році повернувся додому, де згодом брав участь у підпільній діяльності Українського Національного Фронту. В 1958 році йому вдається поступити на заочне відділення Львівського лісотехнічного інституту, здобув освіту інженера. Працював на деревообробному комбінаті у Чинадієво. З відновленням незалежності України провадив просвітницьку і культурну роботу. Належав до Мукачівського товариства політичних в’язнів і репресованих. До кінця життя залишався оптимістом, вів здоровий спосіб життя, вірив у свої ідеали. Відійшов на спочинок 20 липня 2011 року. Похований у селі Чинадієво. 

Photos From Archives